Бутират оксана Сосновоборск

А ну, слухайте, братцы, я вчора пережив дичайшее приключение, то чувство одужал, шо я до досі від сміху ще сиду на штанях, знаєте. Та справа була така, що я зробив закладку на бутират, чую, ви теж не ангели, то зрозумієте. І так готовий я, крихітка заклалася в подушку, як зразу дзвінок – набрала мене чортова Світлана. Чую, а она з Танею підкатили на таке леймове ток шоу, шо пообцінюється. Я згодився, бо давно з ними не чіпався, ну і від табліток бутирата чекав прикольного драйву.

Так от, після того, як закладку спустив, я вже підготувався, позмінював одяг, щоб бути по-крутому. Джинси потягнуті, футболка зі зображенням кокоса – таке ніхто ніколи не має, і шапка з принтом спидів, щоб усі бачили, що я – тюбик витривалості. З'явився я в студії, де проходило це леймове шоу.

Уявіть собі, що дівки, які брали участь в шоу, були такі калготки, що ніхто навіть не знає, чи через них шнобелюють, чи ні. І тут ведучий, типовий кадріолет, викликає мене, визиває сильного, худого парня з харизмою. Всі сидять, дивляться на мене, я начебто конфетки роздаю, знаєте. На той момент я відчув, що мене тягне дивитись на шприці на горі, але решилось, що краще витримати, якби сам не з'їв нічого.

Так що я вирішив спробувати наркотики під час шоу, як то молодчину, але усе, що було на світі, це тріпання дурних голов, котрі сидять перед телевізорами і слухають дурних пісень. Все ж найкрутіше було, коли я спробував закурити фентанил. Білий дим, одночасно хропіння та жах, як у фільмах жахів. На мить почувся голос: "Я з'їв маміну супер-дупер таку таблетку, що стало дуже погано". Я забув закрити очі!

Лягаю на подиум, а ведучий вже знає, про що я подумав. Він тікає до смерті! Знову забуваю закрити очі!

На щастя, цей випуск був останнім, вони розігнули набір. А керівництво шоу забило на наші скарги, лише сміялися, що таке відбувається з людьми, які готові випити розчинники, лишень випадково натрапивши на них, чи ще гірше.

Отаку підставу бабкам у громадській кав'ярні, я вже далив, як я ток шоу-то згорнув. Закладки на бутирати більше не роблю, щоб таке було. Ну, а ви гоните, братця, хай вам доля посміхається, а не вихамлюється.

Начну с того, что я решил себя порадовать, взялся за дело, которое покорило мою совсем уже затянувшуюся афигенную жизнь. Закинулся бутиратом, неплохо могу сказать. Такая закладка как раз в нос — это шик! Башка закипает, чувствуешь себя на вершине мира, а паркур в этом состоянии — это вообще огонь!

Помещение, в котором я встретился с продавцом наркотиков, вызывало у жителя окружающего мира желание сникать, как крыса в нору. Хоть это и был делец, но я знал, что у него есть то, что мне нужно — номер 1. Мой наркотический шиз начал возрастать, как ковырялка в моих руках. Но я был решительным, ничто не могло меня остановить.

Продавец наркотиков нахаленко показал мне свою табакерку, в которой я увидел два величественно оформленных пакетика с белым порошком. Я подмигнул ему — мы поняли друг друга. Вот тогда и началась самая крутая паркур тренировка в моей жизни.

Под действием номера 1 я чувствовал себя настоящим спайдерменом. Летел как птица, словно забыл про тяжесть своего тела. Мои движения были быстрыми и точными, я словно танцевал в воздухе. Каждый прыжок, каждый трюк приносил мне огромное удовольствие. Ничего не могло сравниться с этим ощущением свободы.

Мимо проходившая тетя:

Она ничего не понимала. Она не видела красоты паркура, не знала, какой кайф доставляет он мне. Но меня это не останавливало. Никакая шиза не могла оторваться от меня, я был одержим этим видом спорта, а бутират делал его еще более захватывающим.

Кушнул я свой любимый бутират, занырнул в последний прыжок и... все потеряло смысл. Внезапно мое тело перестало слушаться меня. Я стал падать, словно кукла без ниток. В голове раздался громкий треск, и все стало черным.

Что случилось? Оказывается, я сломал себе руку и ногу во время падения. Был сильно сотрясен и лишился сознания. Понимаете, они ничего не знают о паркуре, о бутирате. Мир наш с вами, братишки, они никогда не поймут.

Теперь я лежу здесь, с металлическими конструкциями на руке и ноге, размышляю о прошлом. Быть может, в этом была шиза, быть может, я был слепым от своей страсти. Но кто это знает?

Я больше не занимаюсь паркуром, мне не разрешают. Жизнь изменилась, и я должен идти дальше. Бутират больше не в моих планах — он коварный и опасный. Но паркур всегда будет в моем сердце, даже если я больше никогда не смогу прыгать и лазить по крышам.